Якось Мойсей, блукаючи по пустелі, зустрів пастуха. Мойсей провів із ним цілий день, допоміг подоїти овець. Коли вже стемніло, пророк зауважив, що пастух відлив трохи молока до посудини і поставив її на скелі, недалечко від того місця, де вони ото перебували.
Мойсей спитав пастуха, для чого він поставив там молоко. Пастух відповів: «Це молоко для Господа Бога».
Пророк попросив пояснити. Пастух сказав: «Я завжди наливаю трохи найліпшого молока і жертвую його Господу Богу».
Мойсей відчув обов’язок виправити віру пастуха, а тому повів бесіду далі: «А чи Господь Бог п’є це молоко?»
«Звичайно», — відповів пастух.
Мойсей узявся пояснювати, що Бог є істотою духовною, а отже, не може пити молока. Пастух не йняв віри. Відтак Мойсей запропонував йому сховатися за кущами і прослідкувати, чи Бог п’є його молоко.
Уночі, у місячному світлі, пастух побачив, як із пустелі прибіг лис. Пильно оглянувши все довкола, звір підбіг до молока і став похапцем його хлебтати. А за якусь часину знову зник у пустелі.
Наступного дня Мойсей помітив, що пастух дуже сумний.
«Щось не так?» — спитав він. «Ти мав рацію, — важко зітхнув пастух. — Господь Бог є чистим духом і не п’є мого молока».
Мойсей здивовано вигукнув: «Ти мав би бути задоволений! Зараз-бо знаєш про Бога більше, аніж кілька днів тому».
«Це правда, — визнав пастух. — Але тепер я позбавлений єдиного способу виявити Йому свою любов».
Мойсей зрозумів ці слова. Він відійшов і став ревно молитися на самоті. Уночі йому явився Бог і мовив: «Мойсею, ти припустився помилки. Це правда, що Я є істотою духовною, але Я з радістю приймав молоко, яке пастух приносив Мені як знак своєї любови. Оскільки Я того молока не потребував, то ділився ним із лисом, який так його любить».
Є-бо такі, що, посівши всі розуми, висміюють віру простих людей. Згадаймо сповнену радости молитву Ісуса:
«Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. Так, Отче, бо так тобі було до вподоби» (Мт. 11, 25-26).
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Однажды Моисей, бродя по пустыне, встретил пастуха. Моисей провел с ним целый день, помог подоить овец. Когда уже стемнело, пророк заметил, что пастух отлил немного молока в сосуд и поставил его на скалы, недалеко от того места, где они находились.
Моисей спросил пастуха, зачем он поставил там молоко. Пастух ответил: «Это молоко для Господа Бога».
Пророк попросил объяснить. Пастух сказал: «Я всегда наливаю немного лучшего молока и жертвую его Господу Богу».
Моисей почувствовал обязанность исправить веру пастуха, а потому продолжал беседу дальше: «А Господь ли Бог пьет это молоко?»
«Конечно», – ответил пастух.
Моисей принялся объяснять, что Бог есть существо духовное, а значит, не может пить молока. Пастух не верил. Моисей предложил ему спрятаться за кустами и проследить, пьет ли Бог его молоко.
Ночью, в лунном свете, пастух увидел, как из пустыни прибежал лис. Пристально осмотрев все вокруг, зверь подбежал к молоку и стал торопливо его лакать. А через некоторое время снова исчез в пустыне.
На следующий день Моисей заметил, что пастух очень грустный.
«Что-то не так?» – спросил он. «Ты прав, — тяжело вздохнул пастух. — Господь Бог чистый дух и не пьет моего молока».
Моисей удивленно воскликнул: «Ты должен быть доволен! Сейчас знаешь о Боге больше, чем несколько дней назад».
«Это правда, – признал пастух. – Но теперь я лишен единственного способа проявить Ему свою любовь».
Моисей понял эти слова. Он отошел и стал усердно молиться в одиночестве. Ночью ему явился Бог и сказал: «Моисей, ты допустил ошибку. Это правда, что Я являюсь духовным существом, но Я с радостью принимал молоко, которое пастух приносил Мне как знак своей любви. Поскольку Я в том молоке не нуждался, то делился им с лисом, который так его любит».
Есть такие, что, заняв все умы, высмеивают веру простых людей. Вспомним исполненную радости молитву Иисуса:
«Я прославляю Тебя, Отче, Господи неба и земли, что Ты затаил это от мудрых и разумных и что открыл это младенцам. Да, Отче, ибо так тебе угодно» (Мф. 11, 25-26).
Из книги Бруно Ферреро «365 коротких историй для души»