Ци чули с-те, милі браття, | (2)
Як боролось Закарпаття? | (2)
Сорок тисяч воювало,
Кров невинну проливало
За зелену Верховину,
За Карпатську Україну
Тече річка, тече сміло,
Несе вона біле тіло.
Несе вона дітям тата,
Жінці - мужа, сестрі - брата.
Діти, - "Тату!" - злементіли,
Та й до річки полетіли.
Понад Хустом ворон кряче,
А в хатині мати плаче
Не плач, мамко, та й не тужи,
Син ранений, та й не дуже
Голівонька на четверо,
А серденько на шестеро
Білі пальці на кавальці,
Білі ручки на обручки
Найми, мамко, столярика,
Найпершого малярика
Най ми хату ізбудують,
Та й на чорно помалюють
Ой без дверей, без віконець,
Бо моєму життю конець
Не плач, мамко, син не встане,
Україна ще постане
Ще й зелена Верховина,
І Карпатська Україна
Qi heard something, dear brethren, | (2)
How was Transcarpathia fighting? | (2)
Forty thousand fought,
Blood was shed innocently
For Green Verkhovyna,
For the Carpathian Ukraine
Flowing river, flowing boldly,
It carries a white body.
It is brought to the children by dad,
To the wife - the husband, the sister - the brother.
Kids - "Dad!" - yelled,
And they flew to the river.
Above just Khust crows more sharply,
And in the hut, the mother cries
Don't cry, Mom, and don't be sad
The son is injured, and not very
Golovonka for four,
And the heart is six
White fingers on the blacksmith,
White handles on wedding rings
Hire, mom, carpenter,
The first molar
Let us build a house,
And on the black paint
Oh no door, no window,
For my life is the end
Don't cry, Mom, your son won't get up,
Ukraine is yet to emerge
And the Green Top,
And Carpathian Ukraine