Ой у полі криниченька,
Там холодна водиченька.
Ой там Роман воли пасе,
Катерина воду несе.
Роман воли покидає,
Катерину переймає.
Ой став Роман жартувати
З відер воду виливати.
— Ой Романе, Романочку,
Не лий воду на сорочку.
Бо це вода не літняя…
В мене мати не рідная.
Бо це вода із Дунаю,
Буде бити, добре знаю.
Буде бити ще й лаяти,
Ще й Романом докоряти.
— Де ж ти, доню, барилася,
Що й вечерять спізнилася?
— Налетіли гусі з броду,
Сколотили мені воду.
А я стала-постояла,
Доки вода устояла.
— Брешеш, доню, вбрехалася,
Ти з Романом кохалася.
Oh, in the field krynychenka,
There is a cold water.
Oh, there is a Roman novel, the passover
Katerina carries water.
The novel leaves the wills,
Catherine takes over.
Oh, Roman was kidding
From the blow water pour out.
- Oh Romana, Romanochka
Do not throw water on a shirt.
Because this water is not summer ...
My mother is not native.
Because it is water from the Danube,
Will beat, I know well.
Will beat and scold again
Even the Roman to rebuke.
- Where are you, my daughter, I stood up
What dinner is late?
- Flew the goose from the broth
They cut me water.
And I began to stand
Until the water stood still.
- Bresheesh, daughter, fell in love,
You and Roman loved you.