ВЕНЕЦІЯ
Все, що не бачить моя короткозорість,
вміло додумає уява багата:
Змії річок, черв'яки автострад
і гір високих фольга зім'ята.
І так незручно! I'm so sorry!
Мов не на ногу ступив, а на серце.
Із голубами встане Венеція,
з чайками Ponte di Rialto здригнеться.
В нас не залишилось вражень про сморід,
тільки привітні усміхнені лиця,
і я благатиму їх: "Залишіться!",
щоб кожен раз, наче першопрохідці,
ми знов і знов прожили цю історію.
VENICE
Anything my nearsightedness doesn't see,
skillfully come up with a rich imagination:
River snakes, highway worms
and mountains of high foil crumpled.
And so inconvenient! I'm so sorry!
He did not step on his foot, but on his heart.
Venice will rise with the doves,
with seagulls Ponte di Rialto will tremble.
We have no impressions of the stench,
only friendly smiling faces,
and I will implore them, "Stay!"
that every time, like pioneers,
we have lived this story again and again.