Мерзнуть сльози мої на морозі,
Від морозів шибки у траві,
Снігопад на Подільськім узвозі
Засіває дороги криві.
Визирає старенька бруківка,
Хоч біліє снігами узвіз
І натомлено хилиться гілка, |
Не забувши надії чиїсь. | (2)
Ліхтарі у добу вечорову
Проникають тепло до сльози,
Може, я недоречну розмову
Про весну буду з часом вести?..
І почується на Оболоні,
Як сльозина паде із щоки.
Сніг пухкий вже зника на долонях, |
Бо говорять весною гілки. | (2)
Знов запіняться ніжно дерева,
Залунає весела струна
І співатиме днина квітнева |
Про любов, що дарує весна! | (2)
My tears are freezing in the cold,
From the frosts in the grass,
Snowfall on Podilsky descent
Sows roads curves.
Looks old pavement,
Although it is snowing with snow
And the branch is weary;
Not forgetting someone's hopes. | (2)
Lights in the evening
They penetrate the tear heat,
Maybe I'm inappropriate talking
About the spring will eventually lead? ..
And it sounds on Obolon,
As a tear falls from his cheek.
The snowy snow had already disappeared on the palms of his hands
For they speak in the spring of the branch. | (2)
The trees will gently rest again,
A cheerful string sounds
And the day of April will sing
About the love that spring gives! | (2)