а я не вірила, що можна так любити..
весь час надіятися... тобою жити
не зрозумів тих ніжних поглядів і слів
душа вмирає так як ти хотів
останнійй раз торкнемося руками
давай забудем все
ти мене пробач, за сльози відчаю і болю
ти мене пробач, за поламану і гірку долю
ти мене пробач, за всі відверті мої зізнання
ти мене пробач, та я не вірю більше в кохання
усе прийде, усе прийде усе минає
уже не кличу я, але чомусь тобою марю
можливо не разом судилося нам бути
та чому біль розлуки, не можу я забути
не вистачає слів тих довгих ночей
не вистачає твоїх очей
and I did not believe that you can love so much ..
to hope all the time ... to live with you
did not understand those tender looks and words
the soul dies as you wanted
the last time we touch with our hands
let's forget everything
you forgive me for the tears of despair and pain
you forgive me for a broken and bitter fate
you forgive me for all my frank confessions
you forgive me, but I no longer believe in love
everything will come, everything will come, everything will pass
I don't call anymore, but for some reason I dream of you
maybe we were not destined to be together
and why the pain of separation, I can not forget
there are not enough words for those long nights
your eyes are missing