Золоті дні осені минули,
на столі гарячий чай...
стигне, пари із чайної пари
чарівний танцюють вальс.
Осіда тепло на самім серці
... осінь, ти вже вибачай -
щедрі сонцем дні тепер далеко,
а у чашці чаю час
зупинивсь немов, в нім вічна осінь
всі свої втопила сни
й світ не знає прокидатись може,
чи зірками до весни
мерехтіти чи клубок безодні,
розмотати та сплести
з неї казочку комусь чудову...
Ех, про це вже бачу сни:
кольорові, ніжні, заповітні,
помережані дощем
із зірок, листків, яскравих квітів
і старий дідусь Морфей
колискову тихо так співає,
тепло вкутавши плащем...
Вранці знайду на подушці зірку -
в снах прихоплений трофей.
The golden days of autumn are over,
hot tea on the table ...
will arrive, steam from tea steam
magic dancing waltz.
The heat settles in the heart
... autumn, I'm sorry -
the sun-bountiful days are now far away,
and in a cup of tea time
stopped as if in it eternal autumn
all her drowned dreams
and the world does not know how to wake up,
or stars until spring
shimmer or tangle of the abyss,
unwind and weave
from it a fairy tale to someone wonderful ...
Eh, I already dream about it:
colored, delicate, cherished,
bordered by rain
from stars, leaves, bright flowers
and old grandfather Morpheus
the lullaby sings softly so
warmly wrapped in a cloak ...
In the morning I will find a star on the pillow -
in dreams captured a trophy.