Блідавий суморок затяг,
Чужих кохань танок розмінний,
Мій спомин спить у ланцюгах,
Далеко десь від наших тіней.
Мій спомин спить у ланцюгах,
Далеко десь від наших тіней.
Та руки внизуються в память,
Палючі, як вогненний біль,
І Фенікса вже крила правлять,
У спопеляючу купіль.
І Фенікса вже крила правлять,
У спопеляючу купіль.
Ланцюг протерсь помалу-малу,
Схопився спомин і побіг,
Чуй як глузує з нас зухвало,
Я знову в тебе коло ніг.
Чуй як глузує з нас зухвало,
Я знову в тебе коло ніг.                        
                      
                      
					  						  Бледная сумочка затянута, 
Из чужих любимых танцевальных обмена, 
Моя память спит в цепях, 
Далеко от наших тени. 
Моя память спит в цепях, 
Далеко от наших тени. 
И руки убеждены в памяти, 
Горит как огненная боль, 
И Феникс уже правит, 
В кучу. 
И Феникс уже правит, 
В кучу. 
Цепь немного потратить, 
Схватил память и побежал, 
Например, как нас смело насмехается, 
У меня снова есть круг ног. 
Например, как нас смело насмехается, 
У меня снова есть круг ног.