Текст песни Павло Коробчук - Вірш про повстання на вулиці Грушевського
Просмотров
72
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Павло Коробчук - Вірш про повстання на вулиці Грушевського, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
вірш про повстання на вулиці Грушевського
вечір. зима. дві тисячі чотирнадцятий рік.
замість помади на дівочих вустах – трішки сажі.
поміж барабанними ударами чоловік на ліхтарі
розглядає палаючі автозаки та інші пейзажі.
у місті – війна. десятки людей поранено.
менеджер готує запальну суміш із пінопласту.
між криками та вибухами – чути пісні з Майдану.
пенсіонерка хреститься в будівельній касці.
свого однокласника, з яким носив мішки зимові
на барикади, ти впізнав згодом, за чашкою кави,
коли вдивився при першій розмові
у розріз його балаклави.
зараз ви воюєте там, де не здатні померти,
пробігаєте площею, серед гарячих гільз,
і кидаєте бруківку, яка виражає відверту
політичну позицію і є способом стримання сліз.
через кілька годин сутичок, десятків спалених шин,
після отримання рани на стегні та легкої контузії,
ви просто потиснете руки й розбіжитеся до дружин.
ті, хто разом близько були біля смерті – до смерті друзі.
а вдома, удвох із коханою, скільки б років не минуло,
ви назавжди зрозумієте, й істина ця проста –
найпалкіший поцілунок
той, що з присмаком газу на вустах.
найщиріша війна – без присутності злості.
найсердешніші люди – серед нас.
Боже, врятуй переможців.
кохана, подай протигаз.
вечір. зима. дві тисячі чотирнадцятий рік.
замість помади на дівочих вустах – трішки сажі.
поміж барабанними ударами чоловік на ліхтарі
розглядає палаючі автозаки та інші пейзажі.
у місті – війна. десятки людей поранено.
менеджер готує запальну суміш із пінопласту.
між криками та вибухами – чути пісні з Майдану.
пенсіонерка хреститься в будівельній касці.
свого однокласника, з яким носив мішки зимові
на барикади, ти впізнав згодом, за чашкою кави,
коли вдивився при першій розмові
у розріз його балаклави.
зараз ви воюєте там, де не здатні померти,
пробігаєте площею, серед гарячих гільз,
і кидаєте бруківку, яка виражає відверту
політичну позицію і є способом стримання сліз.
через кілька годин сутичок, десятків спалених шин,
після отримання рани на стегні та легкої контузії,
ви просто потиснете руки й розбіжитеся до дружин.
ті, хто разом близько були біля смерті – до смерті друзі.
а вдома, удвох із коханою, скільки б років не минуло,
ви назавжди зрозумієте, й істина ця проста –
найпалкіший поцілунок
той, що з присмаком газу на вустах.
найщиріша війна – без присутності злості.
найсердешніші люди – серед нас.
Боже, врятуй переможців.
кохана, подай протигаз.
poem about the uprising on Hrushevsky Street
evening. winter. two thousand and fourteenth year.
Instead of lipstick on the girls' mouths - a little soot.
between the drum hits a man on the lantern
It considers blazing autocarts and other landscapes.
the city is a war. dozens of people have been injured.
the manager prepares an inflammatory mixture of foam.
between cries and explosions - to hear songs from Maidan.
a pensioner is baptized in a building box.
my classmate, with whom winter bags were worn
on the barricade, you know later, after a cup of coffee,
when looked at the first conversation
in the cut of its balaclava.
now you are fighting where you can not die
Run around the area, among the hot tubs,
and throw a paving stone that expresses openness
a political position and a way to curb tears.
after several hours of battles, dozens of burnt tires,
after receiving a wound on the thigh and a slight concussion,
you just shake hands and make friends with your wives.
those who were close together near death - to friends' death.
but at home, together with her beloved, how many years have passed,
you will understand forever, and the truth is simple -
the hottest kiss
the one with the taste of gas on the lips.
the most intense war - without the presence of anger.
the most distant people are among us.
God save the winners.
sweetheart, give a gas mask.
evening. winter. two thousand and fourteenth year.
Instead of lipstick on the girls' mouths - a little soot.
between the drum hits a man on the lantern
It considers blazing autocarts and other landscapes.
the city is a war. dozens of people have been injured.
the manager prepares an inflammatory mixture of foam.
between cries and explosions - to hear songs from Maidan.
a pensioner is baptized in a building box.
my classmate, with whom winter bags were worn
on the barricade, you know later, after a cup of coffee,
when looked at the first conversation
in the cut of its balaclava.
now you are fighting where you can not die
Run around the area, among the hot tubs,
and throw a paving stone that expresses openness
a political position and a way to curb tears.
after several hours of battles, dozens of burnt tires,
after receiving a wound on the thigh and a slight concussion,
you just shake hands and make friends with your wives.
those who were close together near death - to friends' death.
but at home, together with her beloved, how many years have passed,
you will understand forever, and the truth is simple -
the hottest kiss
the one with the taste of gas on the lips.
the most intense war - without the presence of anger.
the most distant people are among us.
God save the winners.
sweetheart, give a gas mask.