1.Пригадаю ті волошки, сінэ квіти
Як волосся твоi ніжно пестив вітер
Як за обрій п'яну ніч, тверезить ранок (нежнi ранок)
Все минуло, промайнуло, мов в тумані
Все минуло, промайнуло, мов розлука
З того часу як зплелися наші руки
Ты сподобав собi інший - я не проти, я не проти
Тож навіщо на весілля мене просиш
Я прийду мов не болить мене ні трошки
І врочисто принесу тобі волошки.
А як будуть синьоокі в тебе діти, в тебе дiти
Пригадай оті волошки - наші квіти
Йдеш заплакана до шлюбу віє вітер
Він тобэ за менесльози ніжно витре
Сріблом з вій твоїх очей и честь и сльози, наши слезы
А між нами заметілі і морози.
1. I will guess those cornflowers, shine flowers
How your hair gently caressed the wind
As for a drunken horizon, sober morning (gentle morning)
It's all gone, flashed like in a fog
It's all gone, it broke out like a separation
Since our hands have fallen
You like the other one - I do not mind, I do not mind
So why are you asking me for a wedding?
I will come to my mind, do not hurt me a little bit
And solemnly I will bring you a cornflower.
And how will blue-eyed children have you, you have children?
Remember that cornflower - our flowers
You go crying to the breeze winds up
He tebe per menesliosy gently shakes
With silver of your eyelids and honor and tears, our tears
And between us we observe and frost.