Текст песни Олена Олійник - Наша повість

Сьогодні - мій останній із листів,
без докорів, без сліз і звинувачень.
ВпізнАєш почерк серця між рядків,
бо всі слова тепер не мають значень.

Пробач мене, що в люту заметіль
я зігрівалась спогадом про тебе,
пробач широкі обрії надій,
які собою закривали небо.

Пробач, що не твоя і нічия,
що зачиталась на чужій сторінці,
що йшла до тебе все своє життя,
а перейшла дорогу іншій жінці.

Що зірка долі не вказала шлях,
а час стікав, мов дощ по парасолі,
що передбачити я так і не змогла
сумну кінцівку повісті - не доля...

Ще мить і ляже осінь на поріг
і наче трави - спогади зітліють,
в яких хотіла я, а ти - не зміг,
в яких були з тобою ми щасливі...

Ну от і все.Колись чужа рука
закриє пережиту нами повість,
й перегорне листки календаря,
де я пройшлася... по її дорозі...

Слова Надя Ковалюк, музика Олена Олійник