День сьогодні не такий, як уявляли ми.
Світ, два кроки від весни, два кроки від зими.
Та більше не лякають нас уламки їхніх стін.
Нам залишилось пройти найвищу із вершин.
І може наші очі роз'їдає дим.
Та ми не помічаєм, бо вогонь наш побратим.
Наші очі заливає піт.
Та ми не закриваєм їх і дивимось на світ.
І далі йдем…
Шум і тисяч їхніх слів, часом приносить біль.
Та дощ із хмари темних стріл не потрапляє в ціль.
І ми продовжуєм нести свій прапор, а не крест.
Ми продовжуєм іти на власний Еверест.
І може наші очі роз'їдає дим.
Та ми не помічаєм, бо вогонь наш побратим.
Наші очі заливає піт.
Та ми не закриваєм їх і дивимось на світ.
І далі йдем…
Ми далі йдем вперед.
Ми далі йдем…
Ми далі йдем вперед.
Наші очі роз'їдає дим.
Та ми не помічаєм, вогонь наш побратим.
Наші очі заливає піт.
Та ми не закриваєм їх, ми дивимось на світ.
І далі йдем…
Ми далі йдем.
Ми далі йдем.
Ми далі йдем вперед.
Ми далі йдем.
Ми далі йдем вперед.
День не такой, как мы себе представляли.
Мир, в двух шагах от весны, в двух шагах от зимы.
Но мы больше не пугаем нас фрагментов их стен.
Мы оставили самый высокий из пиков.
И, может быть, наши глаза едят дым.
Но мы не замечаем, потому что наш огонь - братья.
Наши глаза затопляют пот.
Но мы не закрываем их и смотрим на мир.
А потом мы пойдем ...
Шум и тысячи их слов иногда приносят боль.
Но дождь из облака темных стрел не попадает в цель.
И мы продолжаем нести наш флаг, а не гребень.
Мы продолжаем идти в наш собственный Эверест.
И, может быть, наши глаза едят дым.
Но мы не замечаем, потому что наш огонь - братья.
Наши глаза затопляют пот.
Но мы не закрываем их и смотрим на мир.
А потом мы пойдем ...
Мы пойдем вперед.
Мы собираемся идти ...
Мы пойдем вперед.
Наши глаза корродили дым.
Но мы не замечаем, нашего огненного парня.
Наши глаза затопляют пот.
Но мы не закрываем их, мы смотрим на мир.
А потом мы пойдем ...
Мы продолжаем.
Мы продолжаем.
Мы пойдем вперед.
Мы продолжаем.
Мы пойдем вперед.