Погаслий світ очей моїх
Не здатен освітити шлях
До мрій, що зберегти не зміг,
Перетворивши в попіл, прах.
Життя тепер – холодна ніч.
Пронизуючи плоть наскрізь,
Заглушуючи смертний клич,
Знов робить черговий поріз.
Чи витримаю я цей біль?
Чи слід мені чекати світла?
Чи не покинути цей бій
Між мертвим деревом і вітром?
Щоб не брехати вже собі,
Що все гаразд, до посивіння –
Чи не покинути цей бій
Між існуванням і спасінням?
Як мертве дерево, стою,
Не в змозі зберегти надію,
Бо до життя любов свою
Я повернути не зумію.
Не хочу більше чути слів.
Мені набридло існувати.
Хоч я чекаю безліч днів,
Душа не може вже чекати.
Чи витримаю я цей біль?
Чи слід мені чекати світла?
Чи не покинути цей бій
Між мертвим деревом і вітром?
У всьому винен тільки я,
Тепер засуджений страждати.
Чи не залишити життя,
Коли не болісно вмирати?
The fading world of my eyes
Unable to illuminate the path
To dreams that could not save,
Turning to ashes, dust.
Life is now a cold night.
Piercing the flesh through,
Silencing the death cry,
Again makes another cut.
Will I endure this pain?
Should I wait for the light?
Don't leave this fight
Between the dead tree and the wind?
In order not to lie to yourself,
Okay, so to the grayscale -
Don't leave this fight
Between existence and salvation?
Like a dead tree, I stand,
Unable to keep hope,
For to life is your love
I will not be able to return.
I don't want to hear any more words.
I'm tired of existing.
Although I wait many days,
The soul can no longer wait.
Will I endure this pain?
Should I wait for the light?
Don't leave this fight
Between the dead tree and the wind?
It's all my fault,
Now condemned to suffer.
Not to leave life,
When is it not painful to die?