Від рожевого цвіту святково
На весні оживає наш сад,
Ніби пісня пташина спадкова
У дитинство вертає назад,
Тільки вбрала верба ніжні коси
І нагрілась в садочку земля,
Разом з батьком садив абрикоси,
Руки дер об колюче гілля.
Приспів:
Стільки років цвітуть абрикоси,
Скільки в річці не стало води,
Знов лягають на землю покоси, |
А вже діти збирають плоди. | (2)
Знову перші у променях роси,
Теплий березень, тепла зима,
Під віком зацвіли абрикоси,
Та вхопив їх мороз крадькома.
А як вбрала верба ніжні коси
І нагрілась в садочку земля,
Разом з батьком садив абрикоси,
Руки дер об колюче гілля.
Приспів. (3)
The pink blossoms are festive
In the spring our garden comes to life,
It is as if the song is an inherited bird
Turns back to childhood,
Only the willow had delicate scythes
And the earth warmed in the garden,
He planted apricots with his father,
The hands of the der of a barbed branch.
Refrain:
Apricots have been blooming for so many years,
How much water is missing in the river,
Slopes again on the ground,
And children are already harvesting fruits. | (2)
Again first in the dew rays,
Warm March, Warm Winter,
Apricots bloom under age,
But the cold caught them stealthily.
And how the willow absorbed the delicate braids
And the earth warmed in the garden,
He planted apricots with his father,
The hands of the der of a barbed branch.
Refrain. (3)