Ось тобі, вбога пуста голова,
перше знамення Різдва –
снігу добув ти для білих поем,
вітру черпнувши плащем.
Крила не тут, але біль від крила
на ніч прип’яв до стола –
мить, наче рибу, ловиш багром
і повертаєш в огром.
Тільки тепер вона має печать
віщих прозрінь і зачать.
Є в ній зима – цегляні димарі
теплі о білій порі.
Ось тобі й ніч, пуста голова,
напередодні Різдва.
Хочеш – придумай, як до зорі
рушили тріє царі...
Behold you, poor beggar,
the first sign of Christmas -
You got snow for white poems,
wind with a cloak.
Wings are not here, but pain from the wings
for the night poured to the table -
like a fish, catching a bug
and returning in a huge amount.
Only now she has a seal
enlightenment and conceit.
There are winter in it - brick chimneys
warm about the white pores.
Here is your night, empty head,
on the eve of Christmas
Want to think of it as the dawn
the kings of the trio jumped ...