Василь Чумак
Хто так тихо прийшов, невідомий,
Оповитий серпанком утоми,
Коли місто мовчало ночами,
Коли місто мовчало ночами.
Зашептали розлогі світання,
І шептала пливла до світання
Зачарована хвиля гілля,
Зачарована хвиля гілля.
А як блиснули промені сонця,
Чи не бачили шиби віконця,
За хвилину любові – болі,
За хвилину любові і болі.
Хто так тихо прийшов, невідомий,
Оповитий серпанком утоми,
Коли місто мовчало ночами,
Коли місто мовчало ночами.
Василь Чумак
Кто так тихо пришел, неизвестен,
Окутанный Скранкой Тиртом,
Когда город молчал ночью,
Когда город молчал ночью.
Прошептал судороги свечения,
И шепот плавали, чтобы светиться
Очарованная волна ветвей,
Очарованная волна ветвей.
И как лучи солнца вспыхнули,
Не видел стул,
Через минуту любви - боль,
В минуту любви и боли.
Кто так тихо пришел, неизвестен,
Окутанный Скранкой Тиртом,
Когда город молчал ночью,
Когда город молчал ночью.