Настала ніч та зорі сяють над моєю головою.
Поснули люди, тілько місяць ніби човник над водою.
І тілько десь у далині в гаю співають солов’ї.
Аж чую регіт, плеск води, я носа висунув із хати.
Дивлюсь – пливуть на бережок русалки, сині та хвостаті.
І, настиливши осоки, вони лягли біля ріки.
Їх місяць гріє, ніч пливе собі повільно та неспішно.
А я дивлюсь на тих русалок, мені сумно й трохи смішно.
Дарма, що волни мертв’яки, бо мають чорні язики,
Неначе відьми на шабаші.
Приспів:
Гей-ла-ла-ла-ла-лей...
Все, що було, те загуло, та скілько всього проплило,
Де скілько душ русалки ті колись залоскотали.
Та цар Охрім на дні морскім собі у жони взяв русалку...
Небо падає вниз, вниз!
Приспів
Настане день, засяє сонечко, в саду запахнуть квіти,
Русалки зчезнуть у пітьмі...
Наступила ночь и звезды сияют над моей головой.
Уснули люди, только месяц будто челнок над водой.
И только где-то вдали в лесу поют соловьи.
Вдруг слышу хохот, плеск воды, я носа выдвинул из дома.
Смотрю - плывут на бережок русалки, синие и хвостатые.
И, настилившы осоки, они легли у реки.
Их месяц греет, ночь плывет себе медленно и неспешно.
А я смотрю на тех русалок, мне грустно и немного смешно.
Даром, что Волны мертвецов, поскольку имеют черные языки,
Как будто ведьмы на шабаше.
припев:
Гей-ла-ла-ла-ла-лей ...
Все, что было, то прошло, и сколько всего проплыла,
Где сколько душ русалки те когда защекотали.
И царь Ефрем на дне морские себе в жены взял русалку ...
Небо падает вниз, вниз!
припев
Наступит день, засияет солнышко, в саду запахнет цветы,
Русалки зчезнуть во тьме ...