УКРАЇНСЬКЕ АЛЬФРЕСКО
Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.
Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
і стомлений лелека спускається на хлів.
Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.
А потім довго-довго на призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба - це коли є онуки,
а в них сусідські діти шовковицю їдять.
Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин…
UKRAINIAN ALFRESCO
Above the path, in the valley, near the old hornbeam,
where a white and white cottage stands alone
There lives a grandfather and a woman, and a chicken in them a ripple,
she, apparently, carries them eggs of gold.
There is a full-blown courtyard lizard, blooming such daisies,
and black cherry cherries stand to the cold.
The patlaks are wandering along the whole path,
and a tired stork descends to the huts.
Someone comes, take it in his arms.
And then, for a long time, they still sit on the scapegoat.
I know grandfather and grandma are when there are grandchildren
and in these neighbors the children eat mulberry.
The way and the road lies behind pumpkins.
And somebody goes gold for that way.
The last fairy tale in the world sits under insults.
Onions are looking for daisies because of thistle ...