Між Іншим
Коли я буду навіть сивою,
І життя моє піде мрякою,
Я для тебе буду красивою,
А для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
Ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
То була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
Ні з теоріями, ні з практиками.
І боліла в мені іронія
Сіміліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
Коли я захлиналась лихом,
Що душа між люди виходила
Забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
Я просила в цьому сторіччі
Хоч би той магазинний мінімум:
- Люди, будьте взаємно ввічливі!
І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь курсивами:
- Так багато на світі горя,
Люди, будьте взаємно красивими!
І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь курсивами:
- Так багато на світі горя,
Люди, будьте взаємно красивими!
By the way
When I'm even gray
And my life will go dark.
I'll be beautiful for you
And for someone, maybe not.
And for someone evil, stubborn
Another for a witch, a cobra.
And by the way, if frankly
That was me stupid and kind.
Non-defective, non-synchronous
No theory, no practice.
And I was sick with irony
Similicts and galaxies.
And he did not know the bourgeois code
When I was choked with disaster
What a soul between people came out
Laid with white laughter.
And in life, as in the field of mine,
I asked for this century
At least the store minimum:
- People, be mutually polite!
And if for that my will
I would write everywhere in italics:
- So much in the world of grief,
People, be mutually beautiful!
And if for that my will
I would write everywhere in italics:
- So much in the world of grief,
People, be mutually beautiful!