Mar. 10th, 2011 at 9:00 PM
Дарма ти не гасиш в кав'ярні світло...
Чи,може,це серце твоє,мов лампа
кольору свіжого бізе,у грудях світить?
Не вмикай його до розетки,роз'єднавши навпіл,
краще постав у вазу,засушені в книгах квіти.
Тобі сьогодні надто затишно
сидіти і слухати як сповзає по клавішах
до низу
музикою вечір.Згортаються
втомлені плечі,хтось ними знизав
і думки-валізи почали пакувати речі.
Де ти?Мій тихий нічний перехожий?
Я спекла тобі тістечок,нагріла собою ліжко...
Де ти?Чому не заходиш?Рідний...
Мої ночі самотні,чорничні стали схожі
на персидську,меланхолійну кішку...
Де ти?Мій тихий нічний перехожий?
Я спекла тобі тістечок,нагріла собою ліжко...
Де ти?Я сохну,стікаю соком алое...
Я жити без тебе не можу!
Я так хочу бути з тобою!
Мій єдиний,мій невимовно ніжний...
Mar. 10th, 2011 at 9:00 PM
You do not put out the light in the cafe in vain ...
Or maybe it's your heart like a lamp
the color of fresh mauve, in the chest shines?
Do not plug it into the socket by splitting it in half,
better put in a vase, dried in books flowers.
It's too cozy for you today
to sit and listen to the sliding keys
to the bottom
evening music
tired shoulders, someone lowered them
and thoughts-suitcases began to pack things.
Where are you? My quiet night passerby?
I baked you cakes, warmed my bed ...
Where are you? Why don't you come in? Native ...
My nights are lonely, blueberries are like
to a persian, melancholy cat ...
Where are you? My quiet night passerby?
I baked you cakes, warmed my bed ...
Where are you? I dry, drain aloe juice ...
I can't live without you!
I so want to be with you!
My only, my unspeakably gentle ...