Мандрував хтось краями та зіткнувсь із стіною,
Та й пробив головов так, що бризнула кров
В синє небо зірками.
Славно, їй-богу, ті зірки запалали,
І тоді мені батько сказали,
Щоб я вже збирався в дорогу.
Славна дорога пролягала лугами.
Я йшов і шукав хто був смерть,
А тепер кого братом назвали.
А він тихо стояв за моїми плечима.
Він спокійно стояв і дивився на мене
Скляними очима.
А за горою в гаю виднілася рідна стріха,
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,
Та в серці моєму лунко співав Nachtigall!
Дай мені руку; кличе славна дорога.
Ми підемо по ній у навколишній світ
Під проводом Бога.
Та той брат лиш стояв на суцвітті калини,
Його пальці судомно стискали
Тіло моєї дитини.
А за горою в гаю виднілася рідна стріха.
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,
Та серце моє ущент розривав Nachtigall!
Someone traveled to the edges and collided with the wall
Yes, and broke my head so that the blood spilled
In the blue sky stars.
Glad, to her god, those stars were lit,
And then my father told me
So that I was going to the road.
Nice road lay meadows.
I went and searched for who was death
And now, whom a brother was called.
And he quietly stood behind my shoulders.
He calmly stood and looked at me
Glassy eyes
And behind the mountain in the grove could see the native stream,
Strikha was hiding quietly, hexagon steel.
I, at the request of my mother, went with clean hands,
And in my heart I was singing Nachtigall!
Give me a hand; A nice road calls.
We will follow her in the world around us
Under the guidance of God.
And that brother was standing on the flower of the deer,
His fists convulsively compressed
My child's body.
And behind the mountain in the grove could see the native thread.
Strikha was hiding quietly, hexagon steel.
I, at the request of my mother, went with clean hands,
That my heart is tore up by Nachtigall!