Біг небом крилатий пес,
Біг манівцями небес.
Крилами бив, що хотів те й робив
Пес із блакитних небес.
Попід небом стояв зі списів древній ліс,
Ліс зі списів був нівроку,
Зі списів козаків, що не ступиш і кроку,
Під небом стояв древній ліс.
Ріс той ліс, та невдовзі проріс
Дрібним буденним вівсом,
Виріс овес до саменьких небес,
Виріс овес до небес.
Ріс той ліс, а чи був взагалі отой ліс,
Може був, та нема того лісу.
Був той спис та заріс, і нема того списа
Є овес до саменьких небес.
Приспів:
А десь там, ген, росте кривий дуб,
На тім дубі повісився дід.
Надто дивний світ остогид йому вкрай,
То й повісився дід на імення Мамай.
І срав пес на той овес,
Срав і не шкодило псові.
Нехай шкоди не буде й тому вівсові,
На який насрав отой пес.
Бег неба крылатых собак,
Бег Мунивс небес.
Крылья побили то, что я хотел сделать
PEs из голубых небес.
Плохо на небу стоял из копьев древнего леса,
Лес из копьев был николоком,
От копьев казаков, которые не шагают и шагают,
Под небом был древний лес.
Рис этот лес, и слегка откровенно
Небольшие повседневные овес,
Выросли овес в саменяные небеса,
Росло овес на небеса.
Этот лес, но был ли лес в целом,
Мог быть, и нет леса.
Был копье и зарис, и нет копья
Есть овес в Небес Самени.
Припев:
И где-то там, ген, растущий кривый дуб,
Дедушка повесила на Тим дубом.
Слишком странный мир остогида к нему чрезвычайно,
Тогда дедушка повесил на Мамай.
И PES писал на этом овес,
Шрав и не наносил вреда пене.
Не могу навредить вам, так
Который с волосами PES.