Текст песни Кому Вниз - Хустина
Просмотров
44
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Кому Вниз - Хустина, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Чи то на те Божа воля?
Чи такая її доля?
Росла в наймах, виростала,
З сиротою покохалась.
Неборак, як голуб, з нею,
З безталанною своєю,
Од зіроньки до зіроньки
Сидять собі у вдівоньки.
Сидять собі, розмовляють,
Пречистої дожидають.
Дождалися... З Чигирина
По всій славній Україні
Заревли великі дзвони,
Щоб сідлали хлопці коні,
Щоб мечі-шаблі гострили
Та збирались на веселля,
На веселе погуляння,
На кроваве залицяння.
У неділеньку та ранесенько
Сурми-труби вигравали.
В поход, у дорогу славні компанійці
До схід сонечка рушали.
Випроважала вдова свого сина,
Ту єдиную дитину.
Випроважала сестра свого брата.
А сірому сиротина
Випроважала: коня напувала
До зірниці із криниці,
Виносила збрую — шаблю золотую
І рушницю-гаківницю.
Випроважала три поля, три милі,
Прощалася при долині. /57/
Дарувала шиту шовками хустину,
Щоб згадував на чужині.
Ой хустино, хустиночко!
Мережана, шита.
Тілько й слави козацької —
Сіделечко вкрити.
Вернулася, журилася,
На шлях битий дивилася.
Квітчалася, прибиралась,
Що день Божий сподівалась.
А в неділеньку ходила
Виглядати на могилу.
Мина літо, мина й друге,
А на третє линуть
Преславнії компанійці
В свою Україну.
Іде військо, іде й друге,
А за третім стиха —
Не дивися, безталанна, —
Везуть тобі лихо.
Везуть труну мальовану,
Китайкою криту.
А за нею з старшиною
Іде в чорній свиті
Сам полковник компанійський,
Характерник з Січі.
За ним ідуть єсаули
Та плачуть, ідучи.
Несуть пани єсаули
Козацькую збрую:
Литий панцир порубаний,
Шаблю золотую,
Три рушниці-гаківниці
І три самопали...
А на зброї... козацькая
Кров позасихала.
Ведуть коня вороного,
Розбиті копита...
А на йому сіделечко,
Хустиною вкрите.
[Т. Шевченко, Друга половина 1847,
Орська кріпость]
Чи такая її доля?
Росла в наймах, виростала,
З сиротою покохалась.
Неборак, як голуб, з нею,
З безталанною своєю,
Од зіроньки до зіроньки
Сидять собі у вдівоньки.
Сидять собі, розмовляють,
Пречистої дожидають.
Дождалися... З Чигирина
По всій славній Україні
Заревли великі дзвони,
Щоб сідлали хлопці коні,
Щоб мечі-шаблі гострили
Та збирались на веселля,
На веселе погуляння,
На кроваве залицяння.
У неділеньку та ранесенько
Сурми-труби вигравали.
В поход, у дорогу славні компанійці
До схід сонечка рушали.
Випроважала вдова свого сина,
Ту єдиную дитину.
Випроважала сестра свого брата.
А сірому сиротина
Випроважала: коня напувала
До зірниці із криниці,
Виносила збрую — шаблю золотую
І рушницю-гаківницю.
Випроважала три поля, три милі,
Прощалася при долині. /57/
Дарувала шиту шовками хустину,
Щоб згадував на чужині.
Ой хустино, хустиночко!
Мережана, шита.
Тілько й слави козацької —
Сіделечко вкрити.
Вернулася, журилася,
На шлях битий дивилася.
Квітчалася, прибиралась,
Що день Божий сподівалась.
А в неділеньку ходила
Виглядати на могилу.
Мина літо, мина й друге,
А на третє линуть
Преславнії компанійці
В свою Україну.
Іде військо, іде й друге,
А за третім стиха —
Не дивися, безталанна, —
Везуть тобі лихо.
Везуть труну мальовану,
Китайкою криту.
А за нею з старшиною
Іде в чорній свиті
Сам полковник компанійський,
Характерник з Січі.
За ним ідуть єсаули
Та плачуть, ідучи.
Несуть пани єсаули
Козацькую збрую:
Литий панцир порубаний,
Шаблю золотую,
Три рушниці-гаківниці
І три самопали...
А на зброї... козацькая
Кров позасихала.
Ведуть коня вороного,
Розбиті копита...
А на йому сіделечко,
Хустиною вкрите.
[Т. Шевченко, Друга половина 1847,
Орська кріпость]
Is it God's will for you?
Is that her fate?
She grew up in employment, grew up,
She fell in love with an orphan.
The poor man, like a dove, with her,
With his untalented,
From star to star
They sit in the yard.
Sit to yourself, talk,
The pure is waiting.
We waited ... From Chyhyryn
All over the glorious Ukraine
Big bells rang,
That the boys saddled horses,
That swords-swords sharpened
And they were going to a party,
For a fun walk,
On a bloody courtship.
On Sunday and early in the morning
Trumpets won.
On a hike, on the road glorious companions
To the east the suns moved.
The widow accompanied her son,
That only child.
She escorted her brother's sister.
A gray orphan
Accompanied: the horse drank
To the view from the well,
She carried a weapon - a golden sword
And a shotgun.
Accompanied by three fields, three miles,
Farewell to the valley. / 57 /
She gave a silk handkerchief,
To remember in a foreign land.
Oh handkerchief, handkerchief!
Lace, sewn.
Only the glory of the Cossacks -
Cover the saddle.
I came back, I was sad,
I looked at the beaten path.
Blossomed, cleaned,
What a day of God she hoped for.
And on Sunday I went
Look at the grave.
Summer mine, mine and the second,
And on the third they pour
Glorious companions
To my Ukraine.
There is an army, there is another,
And in the third verse -
Don't look, untalented, -
They bring you misfortune.
They carry a painted coffin,
Chinese covered.
And behind her with the foreman
Goes in a black suite
The colonel is company,
Characteristic of the Sich.
He is followed by the esauls
And cry as they go.
They are carried by the ladies of Esau
Cossack armor:
The cast shell is chopped,
Golden sword,
Three shotguns
And three submachine guns ...
And on the weapon ... Cossack
The blood dried up.
Lead a black horse,
Broken hooves ...
And on it a saddle,
Covered with a handkerchief.
[T. Shevchenko, Second half of 1847,
Orsk Fortress]
Is that her fate?
She grew up in employment, grew up,
She fell in love with an orphan.
The poor man, like a dove, with her,
With his untalented,
From star to star
They sit in the yard.
Sit to yourself, talk,
The pure is waiting.
We waited ... From Chyhyryn
All over the glorious Ukraine
Big bells rang,
That the boys saddled horses,
That swords-swords sharpened
And they were going to a party,
For a fun walk,
On a bloody courtship.
On Sunday and early in the morning
Trumpets won.
On a hike, on the road glorious companions
To the east the suns moved.
The widow accompanied her son,
That only child.
She escorted her brother's sister.
A gray orphan
Accompanied: the horse drank
To the view from the well,
She carried a weapon - a golden sword
And a shotgun.
Accompanied by three fields, three miles,
Farewell to the valley. / 57 /
She gave a silk handkerchief,
To remember in a foreign land.
Oh handkerchief, handkerchief!
Lace, sewn.
Only the glory of the Cossacks -
Cover the saddle.
I came back, I was sad,
I looked at the beaten path.
Blossomed, cleaned,
What a day of God she hoped for.
And on Sunday I went
Look at the grave.
Summer mine, mine and the second,
And on the third they pour
Glorious companions
To my Ukraine.
There is an army, there is another,
And in the third verse -
Don't look, untalented, -
They bring you misfortune.
They carry a painted coffin,
Chinese covered.
And behind her with the foreman
Goes in a black suite
The colonel is company,
Characteristic of the Sich.
He is followed by the esauls
And cry as they go.
They are carried by the ladies of Esau
Cossack armor:
The cast shell is chopped,
Golden sword,
Three shotguns
And three submachine guns ...
And on the weapon ... Cossack
The blood dried up.
Lead a black horse,
Broken hooves ...
And on it a saddle,
Covered with a handkerchief.
[T. Shevchenko, Second half of 1847,
Orsk Fortress]