Занадто багато слів
Занадто між нами людей
Наші голоси з'їдає дим
Нас випробовує кожен наступний день
Пам'ятаєш ті чотирнадцять вічностей
від мене до тебе о сьомій?
Метрополітен стирає блиск очей.
Це все безглузда іронія нашої долі
Дотиків рук не треба.
Я вибилась з сил, ти не зумів.
Вночі ребра здавлює небо.
Небо твоїх слів
Пр:
Ні
це все не з нами
Ні
я закриваю очі
Ти стирай мене піснями
і не приходь мені щоночі.
Все уже за нас сказали.
Ми продовжуємо грати.
Танцюй мене у пустих залах,
кричи мене, саджай віршами за грати
Наче в висушеній пустелі -
вивертає навиворіт спрага.
Надто високо наші стелі,
мене ковдрою вкрила виснага.
У плацкартах, в старому готелі
я в тобі: у віршах і у снах.
Надто високо наші стелі,
вище стель тільки наша весна
Zanadto Bagato Slov
Zadadto mіzh us people
Nashi voices z'їdaє dim
We are skinned a day ago
Pam'yatashsh ti choirteen vychnosti
vіd mene to you about som_y?
Metropoliten eraser blisk eyes.
Tse all bezgluzda ironiya our share
Dotikiv hands not required.
I was vibrating for strength, ti not zumiv.
At the ribs I give the sky.
The sky of your name
Etc:
Ni
it's not all of us
Ni
I'm closing up
Ty erase me psni
i don’t come to me.
All have said for us.
Mi prodovzhumo grati.
Dance me in the empty halls,
shout me, sadjay virshami for grati
Nache in the vista pustila -
vivertaє navivort sprag.
Nadto high our steles,
Mene Kovdroyu grinned Wisnag.
In the reserved seats, in the old gotel
I'm in Tobi: in virsha and dreams.
Nadto high our steles,
vishche stel tіlki our spring