"КОЛИ ТИ ПІДЕШ"
(на вірші Маріанни Вдовиковської)
Коли ти підеш,
Горем, звісно, не стане великим,
Буде страшно, авжеж,
Як стрибати до пожежних у килим.
Вже не перший раз,
Але це в порівнянні з цим усім.
Все решта без нас –
Для життя не причина ставати пустим!
Приспів (2 рази):
Небо не стане ближче
Ні на крок, ні на мить.
Дихати треба глибше,
Не зважай – хай болить!
Любов моя – не припис,
Не повинність ділити між нас обох.
Збережу її риси –
Біль, як завжди, поділиться не на двох.
І до нього захланність,
Як до всього в житті, мені мало себе.
Де є крапля остання,
Щоб втомитись кохати тебе?
& quot; WHEN YOU WILL SEND & quot;
(in the poems of Marianne Vdovikowskaya)
When you go
Grief, of course, will not become great
It will be terrible, frankly,
How to jump to the firefighters in the carpet.
It's not the first time
But this is in comparison with this all.
All the rest without us -
For life, there is no reason to become empty!
Chorus (2 times):
The sky will not get closer
Not for a moment, not for a moment.
Breathe deeper
Do not mind - let it hurt!
My love is not a requirement
You do not need to share between us.
Save her features -
Pain, as usual, will not be shared by two.
And to him is haughtiness
As for life, I have not got myself.
Where is the last drop
To get tired of loving you?