Поміж верстатів масло жовтими калюжами.
І супорта поїли направляючих,
Це D-500 ніколи, звісно, не одужає,
Нове тисячоліття не було вражаючим.
Усі безглузді заходи колись проваляться,
і він зупинеться і поглине мартен,
Людина не залізо, тобто не ламається,
Але ніколи так не проживе...
Без відпусток і без вихідних,
Без перерви на обід, просто так для всіх,
Під пекучим сонцем і під талий сніг,
Скільки б ти так зміг, просто так, для всіх?
Відпусти мене, припини слова,
придивись навколо - те, чого не чекав.
Всі мої пісні, все, що я писав,
я не тим живу, ніхто мені не сказав...
Шпарини зморшками поміж колон,
є трохи сили ще єднати береги,
ніхто не привертав любов твоїх долонь,
ти просто так їх любиш, просто так їх любиш...
Сторіччя босими ногами у воді і втома,
якби хотів - руками ванти розірвав,
але у кожну мить когось несеш додому,
там не пробачать, фразі: "я не знав..."
Between machine tools oil is yellow puddles.
And the calf ate the guides,
This D-500 will never recover, of course.
The new millennium was not spectacular.
All senseless measures will fail once
and he will stop and swallow the martin
Man is not iron, that is, it does not break
But never so will live ...
No holidays and no weekends
Without a break for dinner, just for everyone
Under the blazing sun and under the misty snow,
How much would you be able to do, just so, for everyone?
Let me go, stop the word
look around - something you did not expect.
All my songs, all that I wrote
I'm not that alive, nobody told me ...
Spatulas are wrinkles between the columns,
there is some strength to unite the shores,
nobody attracted the love of your hands,
you just love them so just love them ...
Centenary of bare feet in water and fatigue,
if he wanted - with his hands the guy tore up
but every moment you bring someone home
there they will not forgive, the phrase: "I did not know ..."