Недумано, негадано
забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
Де вечір пахне м'ятою,
аж холодно джмелю.
А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!
Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже без вороття, -
я п'яна, п'яна, п'яна
на все своє життя!
Нонумоноумано, хорошо
скользить в глухой
где сосны пахли Ладаном
в дерьме мастера.
Где вечер пахнет мятой,
Так холодный шмель.
И я тебя,
И я тебя,
И я тебя
Любовь!
Поймать рост
через музыкальную березу.
Люблю онеметь,
стонать, чтобы слез.
Без коньяка и шампанского,
И уже без дел, -
Я пьян, пьян, пьян
За всю свою жизнь!