твої слова, неначе отрута,
що впивається у мій мозок,
і порожнечею виходить.
твої вуста, наче колючі дроти
обпікають губи, немов наркотик,
і ця біль довго не проходить.
тебе не хочу я більше бачити,
відпусти, бо не зможу пробачити тобі.
тебе проклинаю, а сама згораю,
і полум'ям я вже відлітаю в пітьмі.
твої руки, мов колючі терна,
мене здушують, та все даремно,
бо я втікаю.
я не забуду холодне тіло
і гострі зуби, немов в вампіра,
але я вже відлітаю.
твои слова , будто яд ,
что впивается в мой мозг ,
и пустотой получается.
твои уста , как колючая проволока
обжигают губы , словно наркотик ,
и эта боль долго не проходит.
тебя не хочу больше видеть ,
отпусти , потому что не смогу простить тебе .
тебя проклинаю , а сама сгораю ,
и пламенем я уже улетаю в темноте.
твои руки , как колючие терна ,
меня сдавливают , и все зря ,
я убегаю .
я не забуду холодное тело
и острые зубы , словно в вампира,
но я уже улетаю .