[Алена Al.kaida]
Не випадково ця розмова зафіксована знову.
Ким ми були тоді і ким ми є на ділі й на слові.
Серед цих клонів. Повіяло дитинством минуле.
Ми розминулись. Зів’яли чи розквітли між вулиць.
З ким я цілуюсь, кому дарую теплий голос?
Беру своє, і можливо цураюсь чужого.
Чи я навіюю комусь, чи сама під впливом
Нестримних течій часу, що так невпинно плинуть?
І цей же клин клином, вчора, сьогодні, далі…
Когось везуть колеса, а хтось крутить педалі.
І серед днів недавніх, ще тліючі бажання
Завтра розмиє вода, не вперше, не востаннє.
Я передам естафету, всі докори сумління,
Погляну в очі тим, кому дарувала уклін я
І піду далі, настав час плисти за буйки.
Минуле… Хай залишиться саме таким.
А там, в осінній далі хтось, чи когось
Заблукавшого поміж мостами пробирають каплі рос,
Що падуть з небес, намалюють давній час.
І хай минуле – попіл, та вогонь не погас.
А там, в осінній далі хтось, чи когось
Заблукавшого поміж мостами пробирають каплі рос,
Що падуть з небес, намалюють давній час.
І хай минуле – попіл, та вогонь не погас.
[OGM]
Ностальгія - не завада сподіванням і мріям.
Різні місця рідних міст спогади навіюють
так про приємні події, про дитинство і юність,
і про великі надії... Назад вже не повернутись.
Нам не змінити минуле, не вийде з цього щось путнє-
приходить досвід і віра, тому й існує майбутнє!
І основне мабуть - вловити суть, бути присутнім
в цю мить, не то осудять за розтрату шансів судді.
Ніби й не трутні, ніби й працюємо тут, ні?
В свої найкращі моменти, в час повної фігні.
Бачимо дальні вогні та пам'ятаємо тепло рідного дому.
Попри втому не жаліємось нікому.
Знову помилки вчать нас, як жити нам дальше:
де доброзичливість, де замасковані пащі.
На цьому проміжку з минулого в майбуття
хтось десь загубиться, та з кимось проживемо життя.
[Алена Al.kaida]
А там, в осінній далі хтось, чи когось
Заблукавшого поміж мостами пробирають каплі рос,
Що падуть з небес, намалюють давній час.
І хай минуле – попіл, та вогонь не погас.
А там, в осінній далі хтось, чи когось
Заблукавшого поміж мостами пробирають каплі рос,
Що падуть з небес, намалюють давній час.
І хай минуле – попіл, та вогонь не погас.
[Ален Al.kaida]
Не случайно записал этот разговор снова.
К тому времени мы были и кем мы являемся на самом деле и в слове.
Эти клоны. Пронесся мимо детства.
Мы не встречались. Или утрачен налетом между улицами.
Кто я поцелую, которого я даю теплый голос?
Возьмите ее, и, возможно, tsurayus незнакомца.
Могу ли я вызвать кого-то или себя под влиянием
Необузданный поток времени неустанно плавать?
И тот же клин клином вчера, сегодня, больше ...
Кто-привод колес и одну педали.
И среди последних дней, до сих пор тлеет желание
Завтра rozmyye вода, а не первый, не последний.
Я передам эстафету, все раскаяния,
Посмотрите в глаза тех, кто дал мне кивок
И идти дальше, это время, чтобы плавать за буйки.
Прошлое ... Длительное пребывание в этом роде.
И там, осенью, то кто-то или кто-то
Zablukavshoho мосты между российским Проникает капель,
Что padut с неба черпать древние времена.
Пусть прошлое - пепел и огонь не гаснет.
И там, осенью, то кто-то или кто-то
Zablukavshoho мосты между российским Проникает капель,
Что padut с неба черпать древние времена.
Пусть прошлое - пепел и огонь не гаснет.
[ОГМ]
Ностальгия - не препятствие стремления и мечты.
Другие места пробуждают воспоминания родного города
так приятных событий детства и юности,
и высокие ожидания ... назад не вернутся.
Мы не можем изменить прошлое, не будет работать с чем-то, что putnye-
Вера приходит опыт, и, следовательно, есть будущее!
И, пожалуй, главное - ухватить суть, для участия
В тот момент, судят не случайно растрата судьи.
Как будто гудит, как и работа здесь, нет?
В его лучшие моменты в полном мусоре.
Мы видим далекие огни, и помните, тепло дома.
Хотя усталость не zhaliyemos никому.
Опять ошибки учат нас, как жить дальше наш:
где доброжелательность, где замаскирован рот.
Этот пробел из прошлого в будущее
кто-то где-то потерял, и прожил жизнь с кем-то.
[Ален Al.kaida]
И там, осенью, то кто-то или кто-то
Zablukavshoho мосты между российским Проникает капель,
Что padut с неба черпать древние времена.
Пусть прошлое - пепел и огонь не гаснет.
И там, осенью, то кто-то или кто-то
Zablukavshoho мосты между российским Проникает капель,
Что padut с неба черпать древние времена.
Пусть прошлое - пепел и огонь не гаснет.