Коли весною зацвіте
Трава в палаючих серпанках,—
В степ на курган крутий іде,
В степ на курган крутий іде
Старенька зморена журавка.
В далеких обріях пливуть
Біляві марева туманів,
А їй здається, ніби йдуть,
А їй здається, ніби йдуть
Сини — журавлики кохані.
Стомили крилонька вони,
В курган лягли спочить від грому,—
Та вірить мати, що сини,
Та вірить мати, що сини,
Колись повернуться додому.
Туман, як болі давніх ран,
Літами журно пропливає.
А мати ходить на курган,
А мати ходить на курган
Синів ще й досі виглядає.
If spring bloom
Grass in the scorching streamers, -
In the steppe on the mound of cold weather,
In the steppe on the mound of crucifix
An old Zmoren crane.
In distant arrays to pour
Bіlyavі mareva fogіv,
And the third,
And the third,
Blue - cranes kokhanі.
Stomali krilonka stink,
They went down to the mound to see thunder, -
Ta virit mothers, scho blue,
Ta virit mothers, scho blue,
Stay tuned to the house.
Fog, like a long time ago,
Litami zhurno potlivaє.
And mothers go to the mound,
And mothers go to the mound
Sinі shche y dosі viglyadaє.