Хоч щось залишолось в мені? чи все розсипав дивлячись на тебе?
хотів давно піти і от пішов пустий і втомлений від себе
втратив відчуття часу і байдуже який на небі місяць
враження що вічність йду, безглуздо залишаючи сліди серед пустелі
вічність тут
На кого схожий став тепер, коли відмовився від звички
Життя рівняти на усіх, хто був в очах твоїх за мене ліпшим
Я брав усе що брали всі
І не згадаю де згубив своє обличчя
руки до неба простягали і я тягнув, не розумів навіщо
і впали перші за ними тисячі впали від люті, можливо для забави
бути вищім за усіх і божевілля сипалось тілами
Я бачив як твою красу без сорому розривали
Я бачив світло, що затерлося об скелю, людяність в багні
І твої очі, що від задоволення блищали
вічність йду...
Though something was left in me? Did everything scatter looking at you?
I wanted to leave for a long time and went empty and tired of myself
Lost a sense of time and no matter what the sky is for a month
The impression that eternity goes, meaninglessly leaving traces in the wilderness
Eternity here
Who now looks like when he gave up his habit
Life is equal to everyone who was in your eyes better than me
I took everything that took all
And I do not remember where he ruined his face
I reached out to the sky and I pulled, I did not understand why
And the first ones fell behind them, thousands fell from rage, perhaps for fun
Be supreme for all and madness was spilled by the bodies
I saw how your beauty was shattered without shame
I saw the light that was rubbing about the rock, humanity in the cloud
And your eyes glittered with pleasure
Eternity is coming ...