Пожовклі від спочинку на сонці
Сувої щотижневих газет
Порушують тишу
Своїм шарудінням
І тикають слух мов багнет
В мене вже немає
В кожного щось своє
На повіках літери убивчі
На вустах солодкий і пахучий мед
Тіло сяє
Світло розпирає
Зір за склом з’їдає силует
В мене вже немає
В кожного щось своє
Душа ув ’ язнена в плоті
Душа позбавлена голосу
Задушевні мелодії
Не почує ніхто
Пожелтевшие от отдыха на солнце
Свитки еженедельных газет
нарушают тишину
своим шорохом
И тычут слух как штык
У меня уже нет
У каждого что-то свое
На веках буквы убийственные
На устах сладкий и ароматный мед
тело сияет
свет распирает
Зрение за стеклом съедает силуэт
У меня уже нет
У каждого что-то свое
Душа заключенных ' заключенных во плоти
Душа лишена голоса
задушевные мелодии
Не услышит никто