Як довго я не розплітала коси
І цілу ніч не слухала дощі,
І ще не знала, що прийшов назовсім
Та чула,- це всеношна для душі.
Якою довгою здалась розлука,
Я перестала чути глибину,
На сьоме небо твої мужні руки
Мене зуміли знову повернуть.
Як довго не дивилась очі-в-очі,
Як довго не спивала тиші з вуст,
Згубила хрестик, - може хто наврочив?
Тебе не чути мій Золотоуст.
Прости, пробач, такого стоголосся
Іще не чуло небо голубе,
Тобою ця благословенна осінь,
Вростаюсь і віддячую тебе.
How long have I sprouted my braids?
And the whole night did not listen to the rains,
And yet I did not know that I came for nothing
He heard it - it's all-night for the soul.
How long did the separation seem
I stopped hearing depth
On the seventh heaven, your hands are handsome
I was able to turn around again.
How long did not look eyes-in-the-eye
How long did not swallow silence from the mouth
Has ruined the cross - can anyone get drunk?
You do not hear my Goldstore.
Sorry, sorry, I'm so crying
Not yet heard the sky blue
This blessed autumn is with you
I grow up and I thank you.