в такі дні затяжні я лишаюся вдома
й неважливо що там, за вікном,
уже кілька днів поспіль так пахне тобою
як м’ятними травами
солодкими справами,
що врешті до літа складають дорогу.
сьогодні ти правий
сьогодні – неправильно
триматись за те, що зависло у просторі й часі.
життя в сірій масі –
настільки знебарвлене,
настільки позбавлене
радості, росту і щастя.
ми – інші, нестримні ми
для нас світить сонце і зорі будують блаженні сузір’я
для нас горизонти – такі ж безкінечні,
такі ж неосяжні
як тиха сімейна довіра.
і ти такий вчасний
і ми такі збуджені новими нами
що тягнеться в ніч хвилювання цього серпантин
бо зараз лягати спати – це ближче ставати до правди
щоб врешті вдихнути твій запах -
цей довгоочікуваний і солодкий мотив.
Ірина Мороз
в такие дни затяжные я остаюсь дома
и неважно что там, за окном,
уже несколько дней подряд так пахнет тобой
как мятными травами
сладкими делами,
что в конце к лету составляют дорогу.
сегодня ты прав
сегодня - неправильно
держаться за то, завис в пространстве и времени.
жизнь в серой массе -
настолько обесцвеченные,
настолько лишено
радости, роста и счастья.
мы - другие, безудержные мы
для нас светит солнце и звезды строят блаженные созвездия
для нас горизонты - такие же бесконечные,
такие же обширные
как тихая семейная доверие.
и ты такой своевременный
и мы так возбуждены новыми нами
простирающийся в ночь волнения этого серпантин
потому что сейчас ложиться спать - это ближе становиться к правде
чтобы в конце вдохнуть твой запах -
этот долгожданный и сладкий мотив.
Ирина Мороз