ти дивишся в очі, а потім виходиш на іншій зупинці.
я їду ще трохи, перебираючи в голові
усі імена, які, як на мене, тобі пасували б найбільше
той місяць і рік, коли би ти міг народитись
тих кілька дівчат, що ночами і днями снитись
не перестають.
або ти просто не дозволяєш
їм тихо піти і усе зволікаєш
бо хтозна який ти.
ти лише раз подивився в очі на спільнім маршруті –
нічого більше.
я навіть не знаю, чи любиш ти дощ
чи дешеве віскі чи чув про Ніцше
який твій улюблений футболіст
й що ховаєш на верхній полиці над телевізором
чи ходиш до церкви про свято й раз в рік
навідуєшся до рідні
бас в тебе чи баритон
які в тебе фобії комплекси вади
чи вмієш давати з усім собі раду
бо хтозна який ти
ти просто виходиш на іншій зупинці
до того залишивши слід у зіницях
щоб потім у них розглядаючи інших
впізнала тебе в незнайомих лицях.
Ірина Мороз
ты смотришь в глаза, а потом выходишь на другой остановке.
я еду еще немного, перебирая в голове
все имена, которые, по-моему, тебе подошли бы больше всего
тот месяц и год, когда ты мог бы родиться
тех несколько девушек, что по ночам и дням сниться
не перестают.
или ты просто не разрешаешь
им тихо уйти и все медлишь
ибо неизвестно какой ты.
ты только раз посмотрел в глаза на общем маршруте –
ничего больше.
я даже не знаю, любишь ли ты дождь
или дешевое виски или слышал о Ницше
какой твой любимый футболист
и что прячешь на верхней полке над телевизором
ходишь ли в церковь о празднике и раз в год
наведываешься в родные
бас у тебя или баритон
какие у тебя фобии комплексы пороки
умеешь ли со всем справляться
ибо кто знает какой ты
ты просто выходишь на другой остановке
до того оставив след в зрачках
чтобы потом у них рассматривая других
узнала тебя в незнакомых лицах.
Ирина Мороз