Текст песни Друге Життя - Моя історія
Просмотров
58
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Друге Життя - Моя історія, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
«Моя історія»
Я вже звик повертатись додому і нічого не чути,
Я вже звик відчувати у грудях камінь легкий, Увімкнувши Pink Floyd, забуваю про біди та муки, Але разом із тим забуваю і хто я такий.
Я блукаю у власних бажаннях про долю щасливу,
Я вважаю потрібним з’їдати себе кожен день Через те, що не можу знайти свою любу та милу Моє серце немов для Амура червона мішень
Я відкритий для цілого світу, мов книга велика, Де знаходяться дещо затерті життя сторінки
Дехто бачить у ній просто речення, дехто лиш букви
І лиш дехто уміє читати. Читати її між рядків!
Хтось вбачає в особі моїй товариша, друга,
Що завжди допоможе вірну стежку знайти,
В мене також є рідні та друзі, що вкажуть дорогу, Але хочеться, щоб по дорозі зі мною йшла ти
Залишивши позаду страждання, образи, нещастя,
Все спочатку, все знову для себе я розпочну,
І надії ніколи не втрачу, що якось зустріну ту,
З ким ніколи в житті не згадаю я про самоту
А я на речі дорослі дивлюся очима дитини
Я дивлюся крізь скло кольорове окулярів своїх,
Через те мене дехто не хоче сприймати серйозно, Але й дехто вважає своїм. Своїм мене серед чужих!
Я мов дерево в полі, стою та борюсь проти вітру, Вітру болю, страждання, що хочуть зламати мене Гілки гнуться додолу і трохи осипалось листя
І лиш десь в глибині в мене квітка надії цвіте!
Я не знаю, чи є в тому сенс, що себе я картаю, Відпустити не можу на волю проблему свою
Але знаю, що сила бажання завжди посприяє
Оживити, омріяну серцем, думку мою!
Данило Толочка, 2014 рік
Я вже звик повертатись додому і нічого не чути,
Я вже звик відчувати у грудях камінь легкий, Увімкнувши Pink Floyd, забуваю про біди та муки, Але разом із тим забуваю і хто я такий.
Я блукаю у власних бажаннях про долю щасливу,
Я вважаю потрібним з’їдати себе кожен день Через те, що не можу знайти свою любу та милу Моє серце немов для Амура червона мішень
Я відкритий для цілого світу, мов книга велика, Де знаходяться дещо затерті життя сторінки
Дехто бачить у ній просто речення, дехто лиш букви
І лиш дехто уміє читати. Читати її між рядків!
Хтось вбачає в особі моїй товариша, друга,
Що завжди допоможе вірну стежку знайти,
В мене також є рідні та друзі, що вкажуть дорогу, Але хочеться, щоб по дорозі зі мною йшла ти
Залишивши позаду страждання, образи, нещастя,
Все спочатку, все знову для себе я розпочну,
І надії ніколи не втрачу, що якось зустріну ту,
З ким ніколи в житті не згадаю я про самоту
А я на речі дорослі дивлюся очима дитини
Я дивлюся крізь скло кольорове окулярів своїх,
Через те мене дехто не хоче сприймати серйозно, Але й дехто вважає своїм. Своїм мене серед чужих!
Я мов дерево в полі, стою та борюсь проти вітру, Вітру болю, страждання, що хочуть зламати мене Гілки гнуться додолу і трохи осипалось листя
І лиш десь в глибині в мене квітка надії цвіте!
Я не знаю, чи є в тому сенс, що себе я картаю, Відпустити не можу на волю проблему свою
Але знаю, що сила бажання завжди посприяє
Оживити, омріяну серцем, думку мою!
Данило Толочка, 2014 рік
"My story"
I'm used to return home and hear nothing
I'm used to feeling easy in my chest, turning on Pink Floyd, forget about the troubles and torments, but at the same time I forget and who I am.
I am wandering in my own desire for a happy luck,
I consider it necessary to eat myself every day Because I can not find my love and love My heart as if for Cupid red target
I am open to the whole world, like a great book, Where the pages of life are somewhat sunken
Some people see her just a sentence, some letters only
And only some people can read. Read it between lines!
Someone sees in my face my friend, friend,
What always helps to find the right path
I also have relatives and friends pointing out the road, But I want you to go along the way with me
Leaving behind suffering, insults, misfortunes,
Everything at first, I will start again for myself,
And I will never lose hope that somehow I will meet that
With whom I never will ever remember my self
And I'm looking at adults in the eyes of the child
I look through the glass with my colored glasses
Because of this, some of me do not want to take seriously, but some people consider it to be their own. Make me alien to you!
I'm like a tree in the field, stand and fight against the wind, Wind pain, suffering that want to break me. The branches bend down to the ground and a little leaves fall.
And only somewhere in the depths of me a flower of hope blossoms!
I do not know if it is in the sense that I am scrambling myself, letting go I can not solve my problem
But I know that the will of desire will always contribute
Revive my heart, my mind!
Daniel Tolochka, 2014
I'm used to return home and hear nothing
I'm used to feeling easy in my chest, turning on Pink Floyd, forget about the troubles and torments, but at the same time I forget and who I am.
I am wandering in my own desire for a happy luck,
I consider it necessary to eat myself every day Because I can not find my love and love My heart as if for Cupid red target
I am open to the whole world, like a great book, Where the pages of life are somewhat sunken
Some people see her just a sentence, some letters only
And only some people can read. Read it between lines!
Someone sees in my face my friend, friend,
What always helps to find the right path
I also have relatives and friends pointing out the road, But I want you to go along the way with me
Leaving behind suffering, insults, misfortunes,
Everything at first, I will start again for myself,
And I will never lose hope that somehow I will meet that
With whom I never will ever remember my self
And I'm looking at adults in the eyes of the child
I look through the glass with my colored glasses
Because of this, some of me do not want to take seriously, but some people consider it to be their own. Make me alien to you!
I'm like a tree in the field, stand and fight against the wind, Wind pain, suffering that want to break me. The branches bend down to the ground and a little leaves fall.
And only somewhere in the depths of me a flower of hope blossoms!
I do not know if it is in the sense that I am scrambling myself, letting go I can not solve my problem
But I know that the will of desire will always contribute
Revive my heart, my mind!
Daniel Tolochka, 2014