Ну що ж, привіт! Зустрілися з роками,
Минуло п’ять чи може тільки два?
Колись грішили пізніми дзвінками,
Тепер ти поряд – не знайду слова.
Усі не ті, вдивляюся сумними
В твої веселі, і крізь пальці час,
Здається вічність ми були чужими,
Як пусто так – давно немає нас.
Є ти і я – між нами інші люди
І ціла прірва вічного жалю,
Вдихну тебе, вдихну на повні груди,
Насмілюся і змовчу, що люблю.
Ну що ж, пока! Зустрілися з роками,
Минуло п’ять чи може тільки два?
Колись грішили пізніми дзвінками,
Тепер ти поряд – не знайду слова.
А привет! Встретился на протяжении многих лет,
Пять могли только два?
Однажды согрешил с поздними звонками,
Теперь вы рядом - я не найду этого слова.
Все не те, что выглядят грустными
В твоем веселье и через пальцы,
Казаться вечностью, мы были инопланетными,
Как это пусто - мы не были там в течение долгого времени.
Вы и я - между нами другими людьми
И целая пропасть вечной жалости,
Дышите тебя, дыши на полной груди,
Я смею и молчу, что люблю.
Ну, после тебя! Встретился на протяжении многих лет,
Пять могли только два?
Однажды согрешил с поздними звонками,
Теперь вы рядом - я не найду этого слова.