В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось.
Хоть на чужому, та на полі…
Тепер же злої тії долі,
Як бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і господа любить.
Т.Шевченко [Між 19 і 30 травня 1847, С.-Петербург]
In captivity is hard, though the will,
To tell the truth, it was not.
Still, somehow he lived.
Though alien, and on the field ...
Now evil of that fate,
As a god, I had to wait.
And I wait for her and look
I'm curse my mind
What turned out to be foolish to fool
In the puddle the will to drown.
Cold heart, as I remember
What is not buried in Ukraine?
What will not live in Ukraine?
People and gentlemen love.
T. Shevchenko [Between May 19 and May 18, St. Petersburg]