Відлуння дзеркала
нічого не знає про дзеркало,
нічого не знає про себе.
Але воно про літо знає,
і про нього розказує.
Воно має дві стежки:
білу і чорну,
воно завжди білою ходить,
і розказує, що на груші виросли груші
і впали в траву.
А на вербі груш не виросло, а виріс лелека
і впав за обрій.
Прийде від матері дивний літній сон
із сапою в руках, і всю білу стежку пересапає.
І тоді відлуння самотньо сидітиме біля дзеркала,
бо чорною стежкою ходити страшно, страшно, страшно.
Vidlunnya mirrors
I don’t know anything about the mirror,
I don’t know anything about myself.
Ale vono about literary knowledge,
And about the new rozkuє.
Wonderful stitches:
bilu i chornu,
Look forward to walking around,
I rozkazє, scho on pears virosli pears
I fell into the grass.
And on verb pears not viroslo, but viris leleka
I fell for arb.
Come vid mother divine litniy dream
I’ve got a sap in my hands, and I’ve got a whole cross stitch.
І Todi vіdlunnya samotnyo sidіtime bіlya dzerkala,
walk with a black stitch, scary, scary, scary.