1.
Коли я був музикантом в раю
Я мав скрипку і пив мускат
Барабанщиком Будда був,
Піаніст Христос, контрабасист Магомет
І збирались до нас на концерт
Божества у довгих плащах
Джим Моррісон і Курт Кобейн
Їм освітлювали темний шлях
Пр.
Проковтне нас пітьма
Стане вічною мить
Вже ніщо не болить
І нічого нема
Лише схлипує десь
Безіменна душа
Вона знову прийшла
Закінчивши свій рейс
2.
А ти жила десь там на землі
В Запоріжжі, а чи в Голівуді
І приходили чоловіки
Цілувати твої спраглі груди
А вночі ти стогнала під блюз
Дні були як суцільний ремейк
Тебе любив хмільний Сен-Жон Перс
І тверезий Тулуз-Лотрек
3.
Одного разу прийшов диригент
Сказав мені: “Збирайся униз.
І не забудь взяти свій інструмент –
для Паганіні писати каприс”
А тобі надіслали листа
Що земний твій закінчився час
І сміялися небеса
І ридав осиротілий Пегас
1.
When I was a musician in paradise
I had a violin and drank nutmeg
The drummer Buddha was,
Pianist Christ, double bassist Mohammed
And they came to us for a concert
Deities in long cloaks
Jim Morrison and Kurt Cobain
They were illuminated by a dark path
Ave.
Darkness will swallow us
It will be an eternal moment
Nothing hurts anymore
And nothing
Just sobbing somewhere
Nameless soul
She came again
At the end of your flight
2.
And you lived somewhere on earth
In Zaporozhye, or in Hollywood
And men came
Kiss your thirsty breasts
And at night you moaned under the blues
The days were like a continuous remake
You were loved by the drunken Saint John Perce
And sober Toulouse-Lautrec
3.
One day the conductor came
He told me, “Get down.
And don't forget to take your tool -
to write a whim for Paganini ”
And they sent you a letter
That your earthly time is over
And the heavens laughed
And the orphaned Pegasus wept