Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її -
Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там —
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся,
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! - життя єдина мить,
Для смерті ж - вічність ціла.
Чого ж стоїш без руху ти,
Коли весь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості,
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі..."
...........................
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її -
Знов молодість не буде."
Смеясь, плача носив
И бить песни в груди:
"Поцелуй, поцелуй, поцелуй ее -
Опять ты не будешь!
Ты не смотришь, что будет там -
Будь то забвение или предательство:
Весна идет к тебе,
Весна в Sei Time вам.
На мент осталось только
Ваши суммы, мысли и горе -
И струя собственной души
Хитрый в шуме море.
Ловится летать момент жизни!
Характер, Hmley, rusch,
И с снов и забвения
В роскошных упавших.
Вид, вся земля дрожит
В пальцах ночи,
Лист цветка - слух кролика,
Трава сломалась.
Отразить рассвет в воде,
Летите до облаков тумана ...
Миры выливаются здесь,
Ива Ибы пьян.
Как искра все еще в тебе горит
И не выходить из пения -
Горы! - Жизнь - это один момент,
Для смерти вечность - это сущность.
Что вы стоите без движения,
Когда весь мир поет?
Отрегулируйте золотые струны:
Весенний праздник делает.
И дерьмы идут под звонковым стеклом
С огнем, с песнями в гостях,
Для праздника радостный цветок,
Любовь, мечты и кофты.
Все убито без горесты:
Это займет время, чтобы люди,
Идти в сердце огня,
И повредить грудь.
И так вы вернетесь к себе,
Как Фауст, дни прошлые ...
И найди: над нами - боги подрезаны,
Над нами - глухие и не ... »
...........................
Смеясь, плача носив
И бить песни в груди:
"Поцелуй, поцелуй, поцелуй ее -
Вы больше не будете молодости.