Текст песни Skinhate - Нескінченна
Просмотров
51
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Skinhate - Нескінченна, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Небо таке ж порожнє як і я,
Небо, усі мої думки у небі,
Сірі хмари, але дощ не піде.
Тебе! Я вже майже забув тебе,
І мені тепер не треба слів,
Жовте листя під ногами
Все скаже за мене!
Приспів:
Я завжди пам’ятав, що так і було,
Я завжди знав, що так і буде, –
Речі ніколи не змінять себе! (весь куплет – 2)
Яка тобі різниця куди я йшов?
Яке тобі діло до того, що я робив?
Я все рівно нічого не знайшов,
Там де хотів здобути зоряних скарбів...
Ілюзія добробуту миттєво зникла,
Як міраж у пустелі нездійсненних мрій,
Залишивши за собою лише брудну хмару
Та камінь на серці, що було сповнене надій!
Приспів
Сіре небо лежить під ногами,
Дерева ідуть у його глибину,
Осінь засипала мене жовтим листям,
Зачекай, я вже до тебе йду.
Від втрати лягає на плечі мертвим грузом
Біль за те, чого не повернути ніколи,
День у день за вікном сірий мокрий асфальт
Перетворює думки на мутні спогади!
Не бачили б очі, не чули б вуха, –
Було б спокійніше у мене на душі!
Усе як було і все настільки інше!
Мені від цього тільки гірше... (весь куплет – 2)
Небо, усі мої думки у небі,
Сірі хмари, але дощ не піде.
Тебе! Я вже майже забув тебе,
І мені тепер не треба слів,
Жовте листя під ногами
Все скаже за мене!
Приспів:
Я завжди пам’ятав, що так і було,
Я завжди знав, що так і буде, –
Речі ніколи не змінять себе! (весь куплет – 2)
Яка тобі різниця куди я йшов?
Яке тобі діло до того, що я робив?
Я все рівно нічого не знайшов,
Там де хотів здобути зоряних скарбів...
Ілюзія добробуту миттєво зникла,
Як міраж у пустелі нездійсненних мрій,
Залишивши за собою лише брудну хмару
Та камінь на серці, що було сповнене надій!
Приспів
Сіре небо лежить під ногами,
Дерева ідуть у його глибину,
Осінь засипала мене жовтим листям,
Зачекай, я вже до тебе йду.
Від втрати лягає на плечі мертвим грузом
Біль за те, чого не повернути ніколи,
День у день за вікном сірий мокрий асфальт
Перетворює думки на мутні спогади!
Не бачили б очі, не чули б вуха, –
Було б спокійніше у мене на душі!
Усе як було і все настільки інше!
Мені від цього тільки гірше... (весь куплет – 2)
Небо такое же пустое как и я,
Небо, все мои мысли в небе,
Серые облака, но дождь не пойдет.
Тебя Я уже почти забыл тебя,
И мне теперь не надо слов,
Желтые листья под ногами
Все скажет за меня!
припев:
Я всегда помнил, что так и было,
Я всегда знал, что так и будет, -
Вещи никогда не изменят себя! (Весь куплет - 2)
Какая тебе разница куда я шел?
Какое тебе дело до того, что я делал?
Я все равно ничего не нашел,
Там где хотел получить звездных сокровищ ...
Иллюзия благополучия мгновенно исчезла,
Как мираж в пустыне несбыточным мечтам,
Оставив за собой лишь грязную облако
И камень на сердце, что было исполнено надежд!
припев
Серое небо лежит под ногами,
Деревья идут в его глубину,
Осень засыпала меня желтыми листьями,
Подожди, я уже к тебе иду.
От потери ложится на плечи мертвым грузом
Боль за то, чего не вернуть никогда,
День в день за окном серый мокрый асфальт
Превращает мысли в мутные воспоминания!
Не видели бы глаза, не слышали уши, -
Было бы спокойнее у меня на душе!
Все как было и все настолько другое!
Мне от этого только хуже ... (весь куплет - 2)
Небо, все мои мысли в небе,
Серые облака, но дождь не пойдет.
Тебя Я уже почти забыл тебя,
И мне теперь не надо слов,
Желтые листья под ногами
Все скажет за меня!
припев:
Я всегда помнил, что так и было,
Я всегда знал, что так и будет, -
Вещи никогда не изменят себя! (Весь куплет - 2)
Какая тебе разница куда я шел?
Какое тебе дело до того, что я делал?
Я все равно ничего не нашел,
Там где хотел получить звездных сокровищ ...
Иллюзия благополучия мгновенно исчезла,
Как мираж в пустыне несбыточным мечтам,
Оставив за собой лишь грязную облако
И камень на сердце, что было исполнено надежд!
припев
Серое небо лежит под ногами,
Деревья идут в его глубину,
Осень засыпала меня желтыми листьями,
Подожди, я уже к тебе иду.
От потери ложится на плечи мертвым грузом
Боль за то, чего не вернуть никогда,
День в день за окном серый мокрый асфальт
Превращает мысли в мутные воспоминания!
Не видели бы глаза, не слышали уши, -
Было бы спокойнее у меня на душе!
Все как было и все настолько другое!
Мне от этого только хуже ... (весь куплет - 2)