Ой, попід гай зелененький
Ходить Довбуш молоденький.
Він на ніжку налягає,
Топірцем ся підпирає,
Аби Кути не минути,
До Космача й повернути.
До Космача та й до дзвінки,
До Штефанової жінки.
А чи будеш відчиняти,
Чи будем двері ламати?
Довбуш плечі підставляє,
Штефан в Довбуша стріляє!
Як поцілив в праве плече,
А з лівого кров ся тече.
А ви, хлопці, ви, молодці,
Візьміть мене на топорці.
Візьміть мене на топори,
Занесіть у Чорні гори,
В чорногору, в полонину,
Де родився - там загину.
Де родились батько й мати,
Там я буду помирати.
А ви, хлопці, бігом-бігом,
Замітає стежки снігом...
Ой, под роща зелененький
Ходит Довбуш молоденький.
Он на ножку налегает,
Топориком ся подпирает,
Чтобы Углы не миновать,
В Космач и вернуть.
В Космач и к звонки,
К Штефановой женщины.
А будешь открывать,
Или будем двери ломать?
Довбуш плечи подставляет
Штефан в Довбуша стреляет!
Как попал в правое плечо,
А с левой кровь сия течет.
А вы, ребята, вы молодцы,
Возьмите меня на топорци.
Возьмите меня на топоры,
Занесите в Черные горы,
В Черногору, в долину,
Где родился - там погибну.
Где родились родители,
Там я буду умирать.
А вы, ребята, бегом-бегом,
Заметает тропы снегом ...