Та я не можу пробачити собі за те, що злякався, впустив,
Наче кружку з кераміки, та залишив її без вушка.
І зараз я стою перед тобою голий, такий ж брудний, і як тоді,
Перед твоїми вже зачиненими дверима, та не можу пробачити собі.
І, можливо, коли посеред весни знову впаде сніг - хоча б ти пробачиш мене.
But I can not forgive myself for being scared, missed,
It was like a cup of ceramics, and left it without an ear.
And now I stand naked in front of you, just as dirty, and how then
Your doors are already closed, but I can not forgive myself.
And it's possible that snow will fall again in the middle of spring - at least you will forgive me.