Нехай б’є молот моїх слів, нехай руйнує...
Ми будем завжди разом з ним, поки існуєм.
Одежу теплої брехні зірвемо з кров’ю,
Все інше спалим у вогні війни і болю.
Свої слова залишим тут в уламках скель,
Нехай ростуть і, може, завтра повернуть день.
Вони мости всі спалять – закриють шлях,
І з наших сліз підіймуть воду у морях,
Змінять всі обличчя, ніби на чужі,
А з часом ми побачим всіх їх у собі.
Свої слова залишим тут в уламках скель,
Нехай ростуть і, може, завтра повернуть день.
Завтра повернуть день... (3)
Завтра повернуть...
Let the hammer of my words strike, let it destroy ...
We will always be with him for as long as we exist.
Wear the clothes of warm lies with blood,
Everything else burns in the flames of war and pain.
We leave our words here in the rubble of the rocks,
Let them grow and maybe turn the day tomorrow.
They burn all the bridges - they will close the way,
And from our tears will raise water in the seas,
Will change all faces as if they were strangers,
And in time we will see them all in ourselves.
We leave our words here in the rubble of the rocks,
Let them grow and maybe turn the day tomorrow.
Tomorrow will turn the day ... (3)
Tomorrow turn ...