Не кохай поета, не кохай. Душа в нього пропаща.
Не з тобою він - з іншою - проведе цей вечір.
Бо вірші і людина – це зовсім різні речі,
Бо не бачив кохання і не знає він, що це значить.
Десь під кудлатою ковдрою хмар грім осінній гуркоче,
Протяжно скиглить вітер у кронах, похиляється тин,
Не кохай його, не кохай усім серцем дівочим,
Він не знає, це як - берегти.
Хто в метро, хто в тролейбус – розбрідається натовп,
А ти в мокрі, від сліз, долоні ховаєш очі сумні,
Так багато в нього, глянь, так страшенно багато,
З ким провести ще одну ніч.
Тож з голови його й викинь, я щиро вірю - ти зможеш,
Адже почуття твої – у кромішню темряву поштовх.
Бо обійми його – клітка, а руки його – ожеледь,
І слова його – нічого не коштують.
Не кохай поета, не кохай. Душа в нього пропаща.
Не з тобою, ні, з іншою він проведе цей вечір,
Бо вірші і людина – це зовсім різні речі,
Бо не бачив кохання і не знає він, що це значить.
Not kohai poet, not kohai. The soul is in a new way.
Not with you vіn - with іншую - spend this evening.
Bo vіrsh i people - tse zovsіm rіznі rechі,
Bo didn’t bother the cohans or know them, what means.
Here pd kudlatoy kovdroyu hmar grіm osіnnіy gurkoche,
Exaggerately skiglit Viter in crowns, pokilyatsya tin,
Not kohay yogo, not kokhay usіm heart of our day,
You don’t know, tse yak - take care.
Hto in the subway, hto in trolleybus - rozbrіdaєtsya natovp,
And ty in the wet, vid slіz, dolonі hovayєsh ochі sumnі,
So bagato in nyogo, look, so scary bagato,
Get to spend one more night.
Tozh z zolov yog y th vikin, I shchi vіryu - ty zmozhesh,
Aja pochettya yours - at the edge of temryavu postovh.
Bo Obim yogogo - klіtka, and the hands of the yog - ozheled,
І words yogogo - nothing not to scratch.
Not kohai poet, not kohai. The soul is in a new way.
Not with you, but with your own sin, spend the evening,
Bo vіrsh i people - tse zovsіm rіznі rechі,
Bo didn’t bother the cohans or know them, what means.