Марно Ми
Її очей до сонця не рівняли,
Корал ніжнійший за її уста,
Не білосніжні пліч її овали,
Мов з дроту чорного коса густа.
Марно я, марно ти, марно ми колись....
Марно я, марно ти, марно ми колись....
Троянд багато зустрічав я всюди,
Та на її обличчі не стрічав,
І дише так вона, як дишуть люди,
А не конвалії між диких трав.
І голосу її рівнять не треба
До музики, милішої мені,
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої — цілком земні.
Мы тщетно
Ее глаза на солнце не выровнялись,
Коралл мягче, чем ее рты,
Не белая сторона ее овалов,
Как от проволоки черных волос.
Напрасно, тщетно, мы один раз в направлении ....
Напрасно, тщетно, мы один раз в направлении ....
Розы встречались много везде,
И на ее лице не занялась,
И дышать, так что она, как люди дышат,
И не лилии между дикими травами.
И ее голос не приравнивается
Для музыки, дорогой мне,
Я не знаю о ходе богинь с небес,
И шаги милых довольно земные.