Осінь по карнизах
танцює в стриптизах:
вискочу за нею в вікно,
трохи політаю -
нехай мене спіймають
зоряні НЛО.
Знову я замріяний
сиджу читаю триллера,
плавно входжу в дивний стан.
Щось в очах засяє,
і вмить я осягаю:
я - син Гагаріна.
Відлітаю я...
Відлітаю я...
Відлітаю я...
Відлітаю я...
Відлітаю я...
Відлітаю я...
Відлітаю я...
Відлітаю я...
Хоч би що не сталося -
не піду на крайнощі:
борони мене ФМ.
Хмари - мої ліки, -
закликують лелеки
в далекий Віфлеєм.