Відкриваю двері і не бачу нічого,
Задзвонив телефон. Я не знаю для чого
Тихий голос сказав: "Забери собі,
Це все потрібно тільки тобі".
Я не знав, не чекав та прийшов цей момент,
З ним прийшов у життя моє чорний сегмент.
Забирай свої сни, повертайся назад,
Не приходь більш ніколи в душевний мій сад.
Бо запалю я небо,
Більше сонця не треба,
Небо згасне для тебе...
Ніч закрила двері, відкриваються сни
І я бачу ці сни в момент, коли ти
Залишаєшся там, де не буде мене,
Де дзвінок телефону мене не знайде.
Зашевелиться те, що погасло давно.
Я повернусь назад, але ти все одно
Забирай свої сни, повертайся назад,
Не приходь більш ніколи в душевний мій сад.
Бо запалю я небо,
Більше сонця не треба,
Небо згасне для тебе...
Знаю я подаруєш ти...
Сонце зійде, тоді зможеш піти...
                        
                      
                      
					  						  Открываю дверь и не вижу ничего, 
Зазвонил телефон. Я не знаю для чего 
Тихий голос сказал: "Убери себе, 
Это все нужно только тебе. 
Я не знал, не ожидал и пришел этот момент, 
С ним пришел в жизнь мой черный сегмент. 
Забирай свои сны, возвращайся назад, 
Не приходи больше никогда в душевный мой сад. 
Ибо зажгу я небо, 
Больше солнца не надо, 
Небо погаснет для тебя... 
Ночь закрыла дверь, открываются сны 
И я вижу эти сны в момент, когда ты 
Останься там, где не будет меня, 
Где вызов телефона меня не найдет. 
Заворушится то, что погасло давно. 
Я вернусь назад, но ты все равно 
Забирай свои сны, возвращайся назад, 
Не приходи больше никогда в душевный мой сад. 
Ибо зажгу я небо, 
Больше солнца не надо, 
Небо погаснет для тебя... 
Знаю я подаришь ты... 
Солнце взойдет, тогда сможешь уйти...