Посеред зимової лютої ночі
Прадавнє військо з кургану повстало.
Місячним сяйвом наповнені очі.
Лицарів смерті ніщо не тримало.
Нічна заметіль взяла їх в обійми
Прозорою кригою північних морій.
Де їхня батьківщина, дружини і діти.
Де фйорди народжують нових людей.
Військо згадало як в штормі ревучому
Шлях прокладали від серця до Сонця.
Знали,що згинуть в небутті неминучому,
Йшли без сумнівів до своїх праотців.
Та справжні герої смерті не знають,
Прямуючи в царство вічних тіней.
Зі зброєю в битві як зорі згорають,
Та слава співає в дзвіні мечей.
In the middle of the winter fierce night
An old army from a barrow has rebelled.
Moonlight filled eyes.
Knights of death did not hold anything.
The nightmare took them in their arms
Transparent ice of the northern sea.
Where is their homeland, wives and children.
Where the fjords give birth to new people.
The army remembered how roaring the storm was
The path was laid from the heart to the sun.
They knew that they would perish inevitably,
They went without a doubt to their forefathers.
But true heroes do not know death
Going into the kingdom of eternal shadows.
With weapons in the battle as the stars burn,
That glory sings in the bell of swords.